Я вже досить немолода людина, і на моїй пам'яті було чимало глобальних макроекономічних потрясінь. Перше в 1973 році, коли Ніксон припинив конвертованість долара в золото. Далі були великі нафтові шоки 1973 р. і 1979 р. Потім – падіння Берлінської стіни в 1989 році, розпад СРСР у 1991 році і тому подібне до терористичних атак 9 вересня 2001 року в Нью-Йорку. Усі ці події в той час вважалися настільки серйозними, що ніхто не мав уявлення про те, якими будуть наслідки. Рівень безробіття, який ми спостерігаємо зараз у 2020 році, може зрівнятися з безробіттям у 30-х роках минулого століття. Останнє було не таким раптовим потрясінням, але його кінцеві наслідки, нацизм та Друга світова війна були настільки масштабними і руйнівними, що це порівняння має змусити нас задуматися. Політичні експерти у всьому світі намагаються передбачити потенційні наслідки, які спричинить криза, викликана вірусом Covid-19, для наших демократій, однак поки що однозначних відповідей немає.
Як би там не було, сьогоднішня криза є більшою ніж усі попередні, як мінімум, для Європи та глобальної економіки. Ніколи раніше раптовий шок не призводив до практично повної зупинки економіки. Звісно, у 14 столітті світом прокотилася «чорна смерть», яка так само йшла Шовковим шляхом зі Східної Азії. Вона знищила майже половину населення Європи. Де б ми були зараз без сучасної гігієни, системи охорони здоров’я та заходів соціального дистанціювання?
Раптовий розпад Радянського Союзу та шокова терапія Єльцина - Гайдара, яка розпочалася 1 січня 1992 року, слугує цікавим порівнянням. Стару систему знесли без нової, готової до використання. Заощаджень громадян Радянського Союзу не стало протягом однієї ночі. Військові замовлення припинилися, зруйнувавши військово-промисловий комплекс. Я пригадую, як відвідував тоді величезні підприємства на Уралі, одне з яких відчайдушно намагалося перетворити свої виробничі лінії зі збору крилатих ракет на виробництво лісогосподарського обладнання. Інше підприємство змінювало виробництво бомб на газові балони для населення. На тепер ми також спостерігаємо, як деякі виробничі підприємства в Європі переходять із виробництва парфумів на антисептики та з виробництва пилососів на апарати штучної вентиляції легень тощо.
Після декількох тижнів у надзвичайних умовах пандемія коронавірусу видається керованою на медичному рівні. Фази хвороби відомі: від початкового зараження, експоненціального підйому та пікового моменту до поступового спадання зі зниженням рівня інфікованих і померлих аж до припинення пандемії. Усе це триває приблизно від шести тижнів до двох місяців. Однак ризики другої хвилі теж існують. Епідемія «чорної смерті» також мала другу і декілька наступних хвиль.
Але повернемось до сьогодення. Крім медичних викликів, як Європа реагує на макроекономічні наслідки пандемії? Якщо стисло, то тривають масштабні фінансові інтервенції та скасування ключових норм. Подальші рішення ще обговорюються, але з великими розбіжностями в позиціях щодо деяких важливих кроків на рівні ЄС та Єврозони. Ніколи раніше Європа не бачила такої швидкої та масштабної реакції, хоча і її поки що недостатьо.
Європейський центральний банк вжив важливих заходів. Він розширить чинну програму викупу активів (Asset Purchase Programme, APP) на 120 млрд євро до кінця 2020 року та виділить іще 750 мільярдів євро на закупівлю цінних паперів державного і приватного сектору за новою Програмою закупівель у зв’язку з пандемією (Pandemic Emergency Purchase Programme, PEPP). Загальна сума, 870 мільярдів євро, призначена для забезпечення ліквідності фінансової системи і становить 6% ВВП Єврозони. Крім того, наглядові органи Єврозони тимчасово ослабили нормативні вимоги стосовно банківського капіталу, ліквідності та непогашених позик. Банки отримали прохання не розподіляти дивіденди та використовувати збережений капітал для підтримки малого бізнесу та домогосподарств.
Що стосується фіскальної політики, то існує безліч ініціатив – деякі на рівні ЄС, але переважно на національному рівні.
Сам Європейський Союз залучає близько 37 мільярдів євро (0,3% ВВП) бюджетних ресурсів, включаючи інвестиційну ініціативу Corona Response та Фонд солідарності ЄС на підтримку заходів охорони здоров'я, малого та середнього підприємництва та регіонів, які найбільше постраждали від пандемії. Європейський інвестиційний банк перенаправляє ресурси для забезпечення ліквідності МСП. Європейська Комісія скасувала певні фіскальні правила ЄС, що обмежують дефіцит бюджету країн-членів вище рівня 3% ВВП.
Що стосується національних бюджетних політик, то ось лише декілька прикладів:
-
Німеччина: додаткові видатки бюджету в розмірі 156 мільярдів євро (4,9% ВВП), включаючи підтримку доходів працівників та малих і середніх підприємств. Стабілізаційний фонд банку KfW значно розширив державні гарантії для позик підприємствам – до 825 млрд євро або 25% ВВП;
-
Франція: фіскальний пакет у розмірі 45 мільярдів євро (близько 2% ВВП) на покриття витрат охорони здоров'я, відтермінування податків, підтримку доходів працівників та мікропідприємств, відтермінування орендної плати та комунальних платежів для малих та середніх підприємств;
-
Італія: екстрений пакет на суму 25 мільярдів євро (1,4% ВВП), включаючи видатки на систему охорони здоров’я, підтримку доходів звільнених працівників та самозайнятих, відтермінування податків. Крім цього, монетарні заходи для розблокування близько 350 мільярдів євро (20% ВВП) ліквідності для підприємств та домогосподарств;
-
Іспанія: додатковий бюджет у розмірі 13,9 мільярдів євро (1% ВВП) на підтримку видатків системи охорони здоров'я, допомогу з безробіття, збільшення лікарняних виплат інфікованим коронавірусом, допомогу в оренді малозабезпеченим та відтермінування податків для МСП;
-
Бельгія: фіскальний пакет у розмірі 8 - 10 мільярдів євро (близько 2% ВВП) із заходами щодо збільшення витрат на охорону здоров'я, підтримкою доходів тимчасово безробітних та самозайнятих. Окремо передбачено 50 мільярдів євро (близько 10% ВВП) гарантій на нові банківські позики компаніям та самозайнятим.
Ці національні заходи демонструють загальні підходи, притаманні більшості інших країн ЄС. Обсяг заходів бюджетного експансіонізму найчастіше знаходиться в діапазоні від 1 до 2% ВВП. Винятком є Німеччина, яка окремо розгортає те, що німецьких міністр фінансів назвав своєю "великою базукою" розміром майже у 5% ВВП. Це підтримка додаткових витрат на охорону здоров’я, підтримка доходу для безробітних або людей із обмеженим робочим часом, відтермінування податків, а в деяких випадках допомога на сплату оренди та комунальних платежів. Набагато більші суми закладаються у вигляді гарантій державного сектору на продовження кредитування.
В останні десятиліття неодноразово були спроби розробити узгоджені заходи економічної політики на рівні ЄС та Великої сімки. Країн, які мають більші бюджетні можливості для маневру, запрошували взяти на себе лідерство, щоб дозволити іншим також вжити необхідних експансійних заходів. Ці спроби постійно закінчувались нічим через відмову ключових країн взяти на себе роль лідерів. Цього разу все інакше. Серйозність кризи, спричиненої COVID-19, викликала унікальні швидкі суттєві та узгоджені заходи з боку країн ЄС для її подолання в Європі. Ці кроки насправді не були скоординовані. Тут радше відбувся стихійний процес наслідування того, що здавалося найбільш доцільним пакетом політики. У майбутньому це приведе до вироблення правил для повного відновлення після пандемії Covid-19, амплітуду та тривалість якої ще не можна передбачити.
Справді, існує усвідомлення того, що цих національних заходів буде недостатньо. Ширші фінансові ініціативи на рівні Єврозони ЄС перебувають на стадії переговорів, що тривають у напружених та емоційних обговореннях між країнами-членами. Після шістнадцятигодинної термінової відеонаради, що розпочалася 7 квітня, міністри фінансів країн Єврозони так і не змогли домовитись щодо подальших кроків. Перша пропозиція полягає в тому, щоб активувати існуючий Європейський механізм стабільності (ESM), який містить 440 мільярдів євро (3% ВВП). Проблема в тому, що такий крок створить найбільш постраждалим державам додатковий борг і необхідність виконувати його умови. Італія першою відкидає такий план, оскільки критична ситуація, що склалася, ніяк не пов'язана з поганою фіскальною політикою країн і вимагає натомість базової людської солідарності. Її позицію підтримують Іспанія та Франція. Італія та інші південні держави виступають за "євробонди" або "коронабонди" і за те, щоб сам ЄС брав на себе боргове навантаження, а зібрані кошти були передані державам-членам для оплати заходів підтримки економіки та доходів тих, хто опинився без роботи. Цьому протистоїть декілька північних держав. Серед них найбільш голосно - Нідерланди. Німеччина займає непевну позицію. Третій варіант, який адвокує Комісія, полягає в тому, щоб вона випустила облігації та використала кошти для розширення своїх видатків на кілька наступних років вище своєї поточної межі в 1% ВВП до близько 2% ВВП.
На кону рішення, які мають високу політичну чутливість та надзвичайно системне значення. У політичному вимірі ЄС стоїть перед величезним екзистенційним вибором: чи таким чином Євросоюз буде робити фундаментальний крок до фіскального федералізму або (якщо ні), то чи не спостерігатиме він, як Італія в гіркому розпачі піде шляхом Брекзіту. ЄС, зазвичай, знаходить компромісні рішення в кризових ситуаціях після численних довгих і важких зустрічей. Президент Ради міністрів фінансів країн Єврозони повідомив уранці 8 квітня, що він призупинив зустріч, яка повинна бути відновлена в четвер 9 квітня, заявивши, що угода про "інноваційні рішення" вже близько, але її ще не укладено.
Скорочена версія статті була опублікована в “Європейській правді” (09.04.2020).
Коментарі ()